5 грудня 2017 р. у конференц-залі нашої академії відбулася чергова віртуальна подорож у педагогічне минуле із серії "Уроки видатних особистостей" за участі студентів психолого-педагогічного факультету академії та  коледжу, фахівців бібліотеки та працівників навчально-методичного відділу. Захід був присвячений до 80-річчя від дня народження Олександра Антоновича Захаренка, великого педагога, заслуженого учителя України  та 305-ї річниці від дня народження французського абата Шарля-Мішеля де Л'епе, основоположника педагогічної  системи навчання глухих мімічним методом.


Спасибі, вчителю, за серце золоте,
За мудрість, за турботу і терпіння, 
Посіяне тобою - хай любов'ю проросте
І мудре, добре й вічне виросте з насіння!

Що може зробити людина протягом відпущених їй років? Окрім класичного "посадити дерево, народити дитину, збудувати дім", (а багато хто і цього "мімнімуму" не виконує). Де межа людських можливостей і чи є вона взагалі? Він прожив усього 65, а встиг за цей не надто довгий час стільки, що з головою вистачило б час іще на кілька життів. Причому те, що він робив 20-30-40 років тому, навіть з позицій  сьогоденння межувало з фантастикою. 

Олександр Антонович Захаренко

"Школа - це місце, де шліфують бруківки і нищать алмази..."

(О.А. Захаренко)

Він народився у місті Кам'янка на Черкащині в родині службовців  у похмурому 1937 році. Як більшість тогочасних хлопчаків  дітей війни,  мріяв стати льотчиком. Проте з льотною кар'єрою не склалося  підвело здоров'я, відтак юнак вступив до фізико-математичного факультету Черкаського педагогічного інституту, який закінчив у 1959 році. Його напрвили викладати математику і фізику до восьмирічної школи у "непереспективне" село Сахнівка, що мала статус бригади місцевого колгоспу "Маяк". Учні Сахнівської школи полюбили молодого вчителя - він був лише на кілька років старший за них і зовсім не схожий на інших викладачів. Новоспеченого педагога не відпускало небо, ним захопилися й учні, які обожнювали його розповіді про небо і космос.

Незабаром у школі з'явилися шкільна обсерваторія, ракетомодельний гурток в її приміщенні, маленький аеродром "Байконур", з якого злітали у небо кількаступеневі ракети із живими мишами на борту, які разом з відсіком на парашуті поверталися на землю. 

Злетів у небо відремонтований учнями і батьками дельтаплан. Першим випробувачем апарату став сам О.А. Захаренко, цим здійснивши і свою дитячу мрію  літати. 

Захоплення моделюванням і випробуванням багатьом підліткам заповнювало дозвілля творчою радістю. І колишні гуртківці ставали льотчиками.

Він молодий педагог, до речі, й гурток електроніки: під його керівництвом учні створили обчислювальну машину "Ромашка", яку використовували на уроках математики.  

У 1964 році 27-річному педагогу було присвоєно звання "Відмінник освіти України", а через два роки його призначили директором Сахнівської школи. Він і раніше фонтанував ідеями, а очоливши навчальний заклад, до якого встиг "прикипіти", розгорнув по-справжньому бурхливу діяльність.

Директор хотів, щоб у його школі були створені всі умови для навчання й всебічного розвитку дитини, вважав, що кожен квадратний метр шкільної території має виховувати. Відтак і робив усе  можливе, аби ця колиска було зручною і затишною. Долучаючи до процесу не лише колег-учителів, а й самих учнів та їхніх батьків, яких у такий спосіб, між іншим, теж виховував. 

Трудове виховання посідало у школі одне з головних, почесних місць. Наприкінці 60-х силами школярів, учителів і батьків був побудований культурно-музичний центр (шкільний музей, планетарій та обсерваторія), закладено дендропарк, споруджена оранжерея. А з 1973 до 1983 року шкільна спільнота побудувала навчально- спортивний комплекс із двома басейнами  літнім і зимовим, спортивними і тренажерними залами, хореографічною залою, музичним салоном, навчальними і спальними кімнатами для молодших школярів.

У 1987 році збудували теплицю й обладнали виробничі майстерні, а пізніше  власний міні-завод з виготовлення монтажних плат. Школа брала замовлення на підприємствах району  хлопці виробляли дрібні деталі для сільськогосподарських машин, дівчата шили серветки та рукавиці. Навесні й восени всі разом працювали у шкільному гаю, на навчально-дослідних ділянках та у шкільній теплиці, допомогали у колгоспі й лісництві. А заодно  опановували автомобільну справу, вчилися на механізаторів і трактористів (трактори і комбайни теж були). Тобто кожен учень упродовж навчання пробував себе у різних видах діяльності. А випускники разом з атестатом отримували права водія і тракториста.

Таким чином звичайна школа перетворилася на навчально-виховний комплекс, якому могла б позаздрити будь-яка престижна міська гімназія. До нього дотепер входять п'ять центрів: молодших школярів, старшокласників, виробничого навчання і праці, а також центр здоров'я і культурно-музичний центр.

Те, що  він  зробив, є  прикладом  для  педагогіки. Коли  він  став  відомим, до  цієї  школи  приїжджало  до  1,5  тисячі  педагогів  з  усього  Радянського  Союзу, були  представники  Німеччини, Канади, Японії, Китаю, інших країн. На  жаль, він  рано  помер. Сьогодні  школі  присвоєне  його  ім’я. Це  Авторська школа  Олександра  Захаренка. Якщо  сьогодні  кажуть, що  в  центрі  уваги  людина, то  Олександр Захаренко  колись  самостійно  зробив  висновок: не  навчальний  процес, не  стіни  в  школі, а  саме  дитина  й  безпосереднє  спілкування  з  нею, індивідуальна  робота  дають  найкращі  результати. Він  видав  дві  книжки, потім  ще  три. Найбільш  відома  «Поспішайте  робити  добро». Це – девіз  усього  його  життя. Бо  щодня  він  робив  добрі  справи, які  залишилися  для  нас. Сьогодні  ми  поширюємо  його  досвід.      

Джерело інформації: Кулик Н. Слід на Землі /  Н. Кулик // Освіта України. – 2017. – №5. – С. 14-15.

Віртуальна подорож у педагогічне минуле


З привітальним словом до присутніх звернулася Катерина Анатоліївна Дмитренко, керівник навчально-методичного відділу. Катерина Анатоліївна запропонувала учасникам заходу переглянути відеофільм "Педагогічна симфонія Олександра Захаренка", присвячений визначній людині,  що створила частину українського педагогічного скарбу, яким треба користуватися і розвивати" . 

 

 

"Якщо хочете змінити світ на краще,

то починайте це робити із себе.

І не із завтра чи сьогодні, а з цієї хвилини..."

Олександр Захаренко


Джерело інформації: https://www.youtube.com/watch?v=4vkM23sRs3I&t=8s

Є речі, непідвладні віянням примхливої моди та швидкоплинного часу. Вони ніколи не припадатимуть пилом у дальній шухляді стола, як милі серцю, але непотрібні у повсякденні артефакти минулого. Вони ніколи не припадатимуть пилом у дальній шухляді стола, як милі серцю, але непотрібні у повсякденні артефакти минулого. Вони - наче дорогоцінні метали та каміння: не тьмяніють і не втрачають у ціні, які б вітри не вирували навколо, натомість на тлі всезагальної девальвації стають ще більш вартісними.

Про педагогічні ідеї народного вчителя Олександра Захаренка, що ніколи не втратять своєї актуальності, розповіла  Денисова Маргарита, студентка групи 22 психолого-педагогічного факультету.  Вона наголосила на тому, що Захаренко багато в чому випередив свій час. Оскільки його ідеї та напрацювання дивовижним чином збігаються з тим, що закладено у концепцію Нової української школи. Як педагог-новатор він висунув, обгрунтував і впроваджував практику ідеї творчої взаємодії вчителя й учня, навчання без примусу, ідею досягнення поставленої мети, індивідуального та колективного підходу до діяльності учня, творчого самоврядування, особистісного підходу до виховання, співпраці вчителів з батьками і громадськістю.